Булінг (насилля в шкільному середовищі)

ми всі можемо допомогти це зупинити

“Булінг” – це агресивна поведінка, що зазвичай повторюється. Вона має за мету завдати шкоду, викликати страх або тривогу, або ж створити негативне середовище у школі для іншої особи.

Наслідки булінгу виходять далеко за межі школи і шкільного двору. Якщо ви мати/батько чи опікун, дізнайтеся, на що ви повинні звертати увагу, що ви можете зробити, і куди ви можете звернутися за допомогою.

Чи це булінг, якщо моій дитині не завдано фізичного болю?

Булінг може виявлятися у багатьох формах. Він може бути:

• фізичним – завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності

• словесним – обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса або сексуальна орієнтація

• соціальним – виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток

• в письмовій формі – написання записок або знаків, що є болючими чи образливими

• електронним (загальновідомий як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж.

Булінг є неприпустимим незалежно від того в якій формі він виявляється.

Типи булінгу

Чи конфлікт є те ж саме, що і булінг?

Іноді люди плутають конфлікт із булінгом, але це є різні речі.

КОНФЛІКТ ВИНИКАЄ, КОЛИ МІЖ ДВОМА ЧИ КІЛЬКОМА ОСОБАМИ ІСНУЄ НЕЗГОДА, РОЗБІЖНІСТЬ ДУМОК АБО РІЗНІ ПОГЛЯДИ. КОНФЛІКТ МІЖ УЧНЯМИ НЕ ЗАВЖДИ ОЗНАЧАЄ, ЩО ЦЕ Є БУЛІНГ. ДІТИ У РАННЬОМУ ВІЦІ ВЧАТЬСЯ РОЗУМІТИ, ЩО ІНШІ ЛЮДИ МОЖУТЬ МАТИ ІНШУ ДУМКУ, НІЖ ЇХ ВЛАСНА, АЛЕ РОЗВИТОК ЦІЄЇ ЗДАТНОСТІ СПРИЙМАТИ ІНШУ ТОЧКУ ЗОРУ ПОТРЕБУЄ ЧАСУ, І ЦЕЙ ПРОЦЕС ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ДО ПОЧАТКУ ПОВНОЛІТТЯ

Конфлікт стає булінгом, лише коли він повторюється знову і знову, і існує дисбаланс сил. З часом може з’явитися схема поведінки, за якої особа, що поводиться агресивно у конфлікті, продовжує це робити або навіть загострює конфлікт. Особа, на яку спрямований агресивний конфлікт, може почуватися

все менше і менше здатною висловити свою думку і все більше і більше безсилою. Саме тоді негативний конфлікт може перейти у булінг.

Школа буде реагувати на булінг і конфлікт по різному. Наприклад, у разі конфлікту працівник школи може спробувати зібрати учнів, щоб кожен з них розповів свою версію подій, і допомогти їм спільно вирішити ситуацію.

У випадку булінгу директор школи розгляне доцільність накладання прогресивних

дисциплінарних заходів, які можуть передбачати відсторонення від занять або виключення зі школи.

Чи хлопці і дівчата проявляють булінг однаково?

Схильними до булінгу можуть бути як хлопці, так і дівчата. Хлопці частіше вдаються до фізичного булінгу, а дівчата у більшості випадків застосовують більш непрямі дії, такі як розповсюдження пліток про однокласників, або ж ізолювання останніх шляхом виключення із спільної діяльності або груп. Проте з віком, як хлопці, так і дівчата більше вдаються до словесного і соціально гобулінгу.

Як дізнатися, чи моя дитина/підліток є жертвою булінгу?

Ваш підліток не обов’язково вам скаже, що виникла проблема, і може використати такий термін як “настирливе приставання” замість “булінгу” для опису такої поведінки. Підлітки часто воліють самі вирішувати свої проблеми. Вони можуть подумати, що це вас засмутить, що ви заберете їх технічні пристрої, такі як мобільний телефон, або їх може просто бентежити, якщо їх батьки втручатимуться.

Навіть якщо ваша дитина про це не говорить, ви можете побачити ознаки того, що вона є об’єктом булінгу. Ось деякі ознаки, на які потрібно звертати увагу:

• Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати чи почуватися хворими у шкільні дні.

• Вони можуть не хотіти брати участь у спільній діяльності чи соціальних заходах з іншими учнями.

• Вони можуть поводитися інакше, не так, як звичайно.

• Вони можуть раптом почати губити гроші чи особисті речі, або ж приходити додому у порваному одязі чи з поламаними речами і при цьому дають неймовірні пояснення.

• Підлітки, які є жертвами булінгу і/або приставань, можуть також почати говорити про те, щоб кинути школу, і починають пропускати заходи, в яких приймають участь інші учні.

Моя дитина є жертвою булінгу. Що мені робити?

• Вислухайте свою дитину і запевніть її, що вона має право бути у безпеці.

• Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте, що і коли трапилося.

• Допоможіть вашій дитині зрозуміти, що є різниця між “донести”, “пліткувати” чи “розповісти” і доповісти. Щоб доповісти, потрібна сміливість. Доповідають не для того, щоб створити проблеми для іншого учня, а для того, що захистити всіх учнів.

• Домовтеся про зустріч для бесіди з учителем вашої дитини/підлітка, іншим вчителем, якому ваша дитина/підліток довіряє, або директором чи заступником директора школи.

• Хоча це й важко, намагайтеся зберігати спокій, щоб ви могли підтримати вашу дитину і запланувати разом з нею порядок дій.

• Дотримуйтеся свого плану. Слідкуйте за поведінкою вашої дитини. Якщо ваші зустрічі з персоналом школи не допомогли зупинити булінг, прийдіть до школи ще раз і поговоріть з директором. Виконуйте ті кроки, що були узгоджені на зустрічі.

• Поговоріть з інструктором або тренером, якщо булінг має місце під час позашкільної діяльності чи спортивних заходів.

• Зверніться до поліції, якщо булінг містить кримінальну поведінку, таку як напад із сексуальною метою або застосування зброї, або якщо загроза безпеці вашої дитини знаходиться у самій громаді, а не у школі.

Як я можу допомогти своїй дитині справитися із булінгом?

Співпрацюючи зі школою, щоб допомогти своїй дитині чи підлітку подолати проблему булінгу, ви показуєте власним прикладом і відкрито заявляєте, що булінг – це погано.

Незалежно від віку, ви можете допомогти, заохочуючи свою дитину говорити з вами про булінг і даючи такі поради:

• Зберігай спокій і обійди ситуацію.

• Розкажи дорослому, якому ти довіряєш – вчителю, директору, водію шкільного автобуса чи завідувачці їдальні про те, що трапилося, або повідом про це анонімно.

• Поговори про це із своїми братами чи сестрами, або з друзями, щоб тобі не здавалося, що тиодинокий.

Чи може бути, що моя дитина є нападником булінгу проти інших?

Діти, які знущаються з інших, часом це роблять і вдома, і в школі. Придивляйтеся і прислухайтеся до того, що відбувається у вашій власній родині. Чи є ознаки того, що хтось з ваших дітей постійно ображає і залякує свого брата чи сестру?

Діти, які знущаються з інших, іноді можуть бути агресивними і погано поводитися вдома, вони можуть не виявляти поваги до домашніх правил. Якщо вас тривожить можливість того, що ваша дитина може бути нападником булінгу проти інших, приглядайтеся до того, як вона взаємодіє з братами чи сестрами і з друзями, коли вони приходять до вас додому. Якщо вона видається агресивною, не ладнає з іншими або не виявляє емпатії – це також можуть бути ознаки того, що вона займається булінгом інших у школі.

Діти, які фізично знущаються з інших учнів, також можуть приходити додому із синцями, подряпинами і порваним одягом. У них раптом може з’явитися більше грошей на витрати, ніж звичайно, або ж нові речі, які вони, зазвичай, не могли б собі дозволити. Вони також можуть “грубо говорити” про інших учнів.

Поведінка булінгу може розвиватися протягом тривалого часу в результаті великих змін, втрат чи негативних переживань у житті дитини чи підлітка. Чи хтось із ваших дітей нещодавно мав переживання такого роду?

Подумайте про те, як проблеми і конфлікти вирішуються у вашому домі. Чи ви розмовляєте про проблеми з позитивної точки вирішення як одна родина? Важливим засобом попередження булінгу є подати гарний особистий приклад і показати своїй дитині, як долати труднощі без використання сили чи агресії.

Також важливо розповісти своїм дітям, що таке булінг. Ви повинні описати різні типи булінгу і пояснити, що це є болючим і шкідливим. Дайте своїй дитині знати, що булінг – це погано, і що за будь-яких обставин це є неприпустимою поведінкою.

Емпатія – це здатність розуміти і поділяти емоції, які переживає інша особа. Вона розвивається у пізньому підлітковому віці і зазвичай не досягає повного

розвитку аж до початку повноліття. У дитинстві проста форма емпатії з’являється, коли діти починають відчувати смуток, коли бачать, що інші люди засмучені.

Учні, які здатні підтримувати здорові стосунки, навряд чи будуть знущатися з інших, скоріше вони будуть підтримувати учнів, які є об’єктом булінгу, і будуть більш здатними досягти своїх цілей в освіті. Пропагування здорових стосунків є головним способом запобігання булінгу і створення безпечної і приязної атмосфери у школі.

ПЕРШИЙ РАЗ У 5 КЛАС

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей. 
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів. 4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити як
ісь особливі риси. 
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень. 
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем. 
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. 
11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню. 
12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

 

Пам’ятка про те, як уберегтися від грипу та застуди

Клінічними ознаками грипу є головний біль, біль у м'язах та горлі, підвищення температури тіла, кашель, нежить, закладання носа, в окремих випадках - розлади травлення.

Як можна заразитися вірусом грипу?

Від іншої хворої людини повітряно-краплинним, повітряно-пиловим шляхом (вірусні частки по повітрю переносяться від хворої людини до здорової під час розмови, кашлю, чхання), при тісному контакті (знаходження на відстані близько 2-х метрів).

Як довго є заразним хворий на грип.

Інфекційний період (період, коли хворий небезпечний для оточуючих) при грипі  може бути протягом 7 днів від початку хвороби, але якщо клінічні симптоми хвороби зберігаються - то до їх зникнення.

Як попередити зараження грипом?

- уникати контакту з особами, що мають прояви грипозної інфекції;

- обмежити відвідини місць великого скупчення людей;

- часто провітрювати приміщення;

- часто мити руки з милом;

- прагнути не торкатися очей, носа або рота немитими руками;

- уникати обіймів, поцілунків і рукостискань;

- прикривати ніс і рот при чханні або кашлі одноразовою носовою серветкою, яку зразу ж після використання  потрібно викинути;

- якщо у людини є симптоми грипу, то необхідно триматися від нього на відстані не менше двох метрів.

Як запобігти розповсюдженню грипу в дитячих установах?

- під час епідемічного підйому захворюваності на грип нові діти в дошкільні установи не приймаються;

- виключається переведення дітей із групи в групу;

- припинити відвідування дитячої установи сторонніми особами;

- в дошкільних установах велике значення має щоденний огляд дітей при їх приході до неї зранку, і при щонайменших ознаках захворювання діти в колектив не приймаються;

- приміщення, в якому знаходяться діти, повинні бути добре вентильованими, їх необхідно провітрювати декілька разів протягом дня;

- необхідне вологе прибирання приміщень не менше двох разів на день;

- необхідно дотримання дітьми правил особистої гігієни (часте миття рук протягом дня);

- на час епідемії (пандемії) персонал установи повинен носити марлеві пов'язки;

- персонал установи повинен бути щеплений проти сезонного грипу;

- на час епідемії (пандемії) дитячі установи закриваються.
Що повинні знати батьки, щоб попередити зараження дітей грипом?

- навчити дітей часто мити руки з милом протягом 20 секунд;

- батьки також повинні виконувати цю процедуру, що служить добрим прикладом для дітей;

- навчити дітей кашляти і чхати в серветку або руку;

- навчити дітей не підходити до хворих ближче, ніж на півтора - два метри;

- хворі діти повинні залишатися вдома (не відвідувати дошкільні установи і школи);

- утримуватися дітям і батькам від відвідин місць скупчення людей.

Що робити, якщо дитина захворіла на грип ?

- при перших ознаках захворювання дитину необхідно покласти у ліжко і викликати лікаря;

- залишити хвору дитину вдома, окрім тих випадків, коли їй потрібна термінова медична допомога. Не відправляти дитину в школу або до дошкільної установи;

- хворі на грип небезпечні для оточуючих і повинні бути негайно ізольовані. Неприпустима їх поява в громадському транспорті, дитячих колективах та інших місцях масового перебування людей.

- хворого необхідно розташувати в окремій кімнаті або огородити ширмою, виділити йому індивідуальний посуд, рушник, предмети особистої гігієни;

-  не допускати контакту хворого із здоровими членами сім'ї, окрім тих, хто доглядає за ним;

-  особа, що доглядає за хворим, повинна носити двошарову марлеву пов'язку або разову маску, яку потрібно міняти кожні 4 години. Після кожного контакту з хворим необхідно ретельно мити руки з милом;

- маска повинна бути або одноразовою, яку після зміни викинути в корзину, або багаторазовою, яку після прання необхідно ретельно прасувати гарячою праскою;

- проводити провітрювання приміщення декілька разів на добу;

- щодня робити вологе прибирання приміщень оселі;

- повітря в приміщеннях повинне бути достатньої вологості;

- мати разові носові серветки і корзину для використаних серветок в межах досяжності хворого;

- створити хворій дитині комфортні умови. Вкрай важливим є спокій, постільний режим;

- якщо у дитини лихоманка, то їй необхідно дати жарознижуючі ліки (препарати парацетамолу або ібупрофену), після цього викликати лікаря;  

-  до приходу лікаря давати дитині пити багато рідини (сік, негазована вода, морс, компот тощо);

- не слід займатися самолікуванням. Відповідне медикаментозне лікування хворому призначає тільки   лікар!

Які ознаки захворювання у дитини повинні примусити негайно звернутися за медичною допомогою ?

- Прискорене або утруднене дихання.

- Синюшність навкруги рота, інших шкірних покровів.

- Поява на тілі дитини крововиливів (навіть дуже маленьких), носової кровотечі.

- Висока температура тіла.

- Відмова дитини  від пиття.

- Неможливість розбудити дитину або відсутність її реакції на звертання.

- Надмірне збудження дитини або поява судом.

- Поява блювоти, частого рідкого стільця.

- Скарги дитини на сильний головний біль.

- Відсутність сечовипускання або сліз під час плачу.

 

 

При написанні пам'ятки використані матеріали МОЗ України

Безпека в мережі Інтернет

Контролюйте свою дитину.Формально складена угода про довіру не буде виконуватися! Регулярно вносьте до неї зміни. Не забувайте перевіряти виконання угоди дитиною. Як це робиться? Ознайомтеся з додатковою інформацією: Засоби батьківського контролю. 
Як навчити дітей відрізняти правдиву інформацію від неправдивої

Слід пояснити дітям, що потрібно критично ставитися до отриманих з Інтернету даних, адже опублікувати там інформацію може будь-яка людина.

Поясніть дитині, що практично кожна людина може створити свій сайт і при цьому ніхто не контролюватиме, наскільки правдивою розміщується там інформація. Навчіть дитину аналізувати та перевіряти все те, що вона бачить у Мережі.

Як це пояснити дитині

• Починайте пояснювати дитині, коли вона ще порівняно мала. Адже сьогодні навіть дошкільнята успішно використовують Інтернет, а значить, потрібно якомога раніше навчити їх відокремлювати правду від брехні. 

• Не забувайте розпитувати дитину про побачене в Інтернеті. Почніть з обговорення того, для чого служить той чи інший сайт. 

• Переконайтеся, що ваша дитина може самостійно перевірити прочитану в Мережі інформацію, скориставшись іншими джерелами, наприклад, іншими сайтами, журналами . Привчіть дитину радитися з вами, не уходьтн від дитячих проблем. 

• Привчайте дитину використовувати різні джерела інформації, наприклад, бібліотеки, і подаруйте їй енциклопедію на диску, скажімо «Енциклопедію Кирила і Мефодія» або Microsoft Encarta. 

• Навчіть дитину користуватися пошуком в Інтернеті. Наприклад, привчіть її використовувати декілька пошукових машин. 

• Поясніть дитині, що таке расизм, фашизм, міжнаціональна та релігійна ворожнеча. Незважаючи на те ,що такого роду інформацію звичайно можна заблокувати за допомогою спеціальних програмних фільтрів, не варто сподіватися на те, що вам вдасться відфільтрувати всі сайти, на яких вона міститься.

Чи може ваша дитина стати інтернет-залежною

Інтернет - це чудовий засіб спілкування, особливо для сором'язливих дітей, що зазнають труднощів при спілкуванні. Адже ні вік, ні зовнішність, ні фізичні дані тут не мають значення. Проте його часте відвідування нерідко призводить до формування інтернет-залежності. Усвідомити дану проблему досить складно до тих пір, поки вона не стає дуже серйозною. Та й сам факт наявності такої хвороби не завжди і не всіма визнається. Що ж робити?

Виробіть правила використання домашнього комп'ютера і намагайтеся встановити такі часові обмеження на роботу в Інтернеті, щоб у дитини залишався час для інших занять і, головне, для фізичної активності. Комп'ютер доцільно розміщувати не в дитячій кімнаті, а в кімнаті для дорослих. Тоді у вас буде більше можливостей наглядати за тим, що дитина на ньому робить. Зрештою, проаналізуйте свою поведінку - чи не занадто багато часу ви проводите в Інтернеті.

Використання псевдонімів (ніків) з метою безпеки

В Інтернеті люди часто використовують псевдоніми для захисту своєї реальної особистості. Спілкування під псевдонімом забезпечує безпеку: з користувачем неможливо зв'язатися, поки він сам не надасть свою контактну інформацію. Така анонімність може, тим не менш, привести до недоречний поведінки людей і до лихослів'я. Дискусійні групи часто можуть складатися з групи зареєстрованих користувачів.

Паролі мають бути секретними

Користувачам часто доводиться створювати персональний профіль або обліковий запис, щоб взяти участь в інтерактивному обговоренні. Профіль являє собою опис користувача, наприклад, ідентифікатор або псевдонім, який використовується при обговоренні. В якості захисту профілю зазвичай застосовуються паролі, які дозволяють запобігти використання облікового запису іншими людьми. Краще завжди тримати свій пароль у секреті.

Недоторканність особистого життя - що слід і що не слід розповідати про себе?

В Інтернет-чатах діти можуть спілкуватися з іншими дітьми і заводити нових друзів, що має на увазі обмін певної особистої інформацією. Не слід розголошувати в Інтернеті особисту інформацію, за якою можна встановити особу дитини, або контактну інформацію (повне ім'я, поштову адресу та номер телефону). Для захисту конфіденційності в Інтернеті також необхідно розуміти, яким чином може бути використана інформація, що надається. Особистість людини можна також встановити, зв'язавши різні типи наданих даних (наприклад, назва школи, спортивного клубу, місця проживання тощо). Інформація про фінансове благополуччя сім'ї може спричинити небезпеку. Необхідно мати на увазі, що інколи люди не представляються дітьми, в реальному житті є неповнолітніми.

Будьте обережні при розголошенні контактних даних або іншої особистої інформації. Будь-які відправлені фотографії або розкриті незнайомцю особисті відомості можуть стати загальнодоступними в Інтернеті. Інтерактивні щоденники можуть надовго стати доступними для прочитання широкою громадськістю. Після публікації в Інтернеті тексту або фотографії їх неможливо контролювати. Їх можна легко скопіювати в безліч різних місць, і їх повне видалення може виявитися неможливим. З фотографії можливо змоделювати зображення непристойного характеру, поширювати в мережі або шантажувати.

Рекомендації

• Обговоріть з дітьми небезпечні наслідки надання особистої інформації. 

• Особисту інформацію рекомендується приховувати в багатьох ситуаціях. 

• Користувачам ніколи і нікому не слід повідомляти паролі , навіть давнім друзям. Крім того, пароль необхідно регулярно міняти. 

• Інтернет є громадським місцем. Перед публікацією будь-якої інформації або своїх фотографій (а також фотографій інших людей) слід пам'ятати, що будь-хто зможе отримати доступ до цієї інформації. Щоб з'ясувати, яка інформація про вас доступна в Інтернеті, використовуйте пошуковий модуль (наприклад, пошуковий сервер www.live.com) і в якості пошукового слова введіть власне ім'я. 

• Дітям повинна бути надана можливість поговорити з батьками про негативний досвід, здобутий в Інтернеті.

Інформація за матеріалами сайту http://www.onlandia.org.ua/

Меморандум (те, що треба пам'ятати від вашої дитини)

1. Не псуйте мене. Я чудово знаю, що не повинна одержувати все, про що прошу. Я просто перевіряю вас.
2. Не бійтеся виявляти твердість щодо мене. Я віддаю перевагу цьому. Це дозволяє мені знайти своє місце.
3. Не застосовуйте силу у стосунках зі мною. Інакше це навчить мене думати, що сила - це єдине, що має значення. Я з розумінням сприйму те, що ви керуватимете мною.
4. Не давайте обіцянок: може виявитися, що вам не вдасться їх дотримати. Це підірве мою довіру до вас.
5. Не робіть за мене те, що я можу зробити сама. Інакше я почуватиму себе немовлям, я продовжуватиму вимагати, щоб ви мене обслуговували.
6. Не робіть мені зауваження в присутності інших людей. Я сприйму ці зауваження, якщо ви говоритимете зі мною наодинці.
7. Не намагайтесь обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Чомусь у цей момент я погано чую і ще гірше ставлюся до можливості порозуміння. Давайте обговоримо цю поведінку трішки пізніше.
8. Не прискіпуйтесь і не бурчіть. Бо інакше мені доведеться прикинутися глухою, щоб якось захиститися.
9. Не уникайте моїх прямих і чесних запитань. Інакше ви побачите, що я припинила питати і шукаю цікаву для мене інформацію в іншому місці.
10. Ніколи не вважайте, що вибачитись переді мною - нижче вашої гідності.
11. Не дозволяйте моїм страхам збуджувати у вас тривогу, бо інакше я дійсно злякаюсь. Продемонструйте мені мужність.
12. Не забувайте, що мені необхідні розуміння і підтримка, але немає необхідності говорити вам про це, чи не так?
13. Ставтеся до мене так, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж буду вашим другом.
 

              Десять кроків, щоб стати кращими батьками

 

 1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності. 

 2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. 

 3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень. 

 4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді. 

 5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо. 

 6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку. 

 7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини. 

 8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня. 

 9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється. 

 10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.