«Психологічна адаптація першокласників 

– основа успішного навчання в НУШ»

   Адаптація першокласників до навчання у школі  - одна з найактуальніших проблем дитячої психології. По-перше, тому, що в ході адаптації до шкільного навчання дитина отримує орієнтацію в системі поведінки, яка надовго визначає подальшу долю її розвитку. По-друге, в ході цього процесу формується учнівський колектив з певним рівнем соціально-психологічної згуртованості. Взаємини у шкільному класі виступають могутнім засобом залучення особистості дитини до нових соціальних функцій, культури, норм поведінки, характерних для школи.

За найпоширенішим  тлумаченням , шкільна адаптація - це пристосування дитини до нової системи соціальних умов,відносин,вимог,видів діяльності,нового режиму діяльності.

    Важливо,щоб це пристосування було здійснене без серйозних внутрішніх втрат, не зашкодило самопочуттю, настрою, самооцінці дитини. 

    Мета адаптаційного періоду в 1-му класі : створення у дитини уявлення про школу як місце, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є з усіма своїми почуттями, думками, знаннями, проблемами.

  Процес адаптації першокласників протікає на всіх її рівнях:

- біологічному (пристосування до нового режиму навчання й життя);

- психологічному (входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності );

- соціальному (входження до учнівського колективу).

   Біологічна адаптація - це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.

    Психологічна адаптація - це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.

     Соціальна адаптація - це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості.   Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

Ознаки адаптації  дитини до школи:

1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх. 

2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою. 

3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати. 

4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально - психологічну ситуацію.

   У початковий період навчання дитини у першому класі важливе значення 

має успішність адаптаційного періоду. Створення сприятливого середовища для адаптації дитини до систематичного навчання забезпечуватиме їй подальший розвиток, успішне навчання та виховання.

Декілька порад батькам першокласників, які допоможуть дитині адаптуватися до нових умов, уникнути складностей у відносинах, дозволять зробити успішними перші кроки учня у шкільному житті: 

- підтримуйте першокласника в його бажанні домогтися успіху. В кожній справі обов’язково знайдіть, за що можна його похвалити. Пам’ятайте, що похвала й емоційна підтримка («Молодець! Ти так добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення людини;

 - не лякайте школою. Ні в якому разі не ведіть при дитині розмови, що у нього «закінчилося дитинство», не жалійте його: мовляв, бідненький, починаються трудові будні. Навіть жартома не лякайте школою; 

 - вислухавши зауваження вчителя, не поспішайте сварити дитину, постарайтесь, щоб ваша розмова з вчителем проходила без дитини. Візьміть до уваги позиції обох сторін і не поспішайте з висновками. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або психолога;

 - розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Будьте в курсі, цікавтесь кожного тижня, що дитина вивчає, які у неї успіхи, над чим ще треба попрацювати. Запасіться терпінням, приємно якщо є успіхи, якщо немає – це не трагедія. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Дитина має відчути, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте; 

- зацікавлюйте дитину в навчанні, але у цьому слова «треба вчитися» не помічники, необхідно дати відчути, що дізнаватися щось нове - це захоплююче і корисно;

 - постійно цікавтеся шкільним життям дитини, вона повинна знати, що вам не байдуже, що відбувається в школі, в класі, що у неї виходить, а що ні, необхідна ваша підтримка і співпереживання;

 - щиро цікавтеся думкою дитини, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію. І пам’ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день;

 - позитивну мотивацію вашій дитині створять ваше спокійне  і радісне ставлення до школи, відсутність завищених вимог до успіхів дитини, позитивні розповіді про школу, відсутність страху дитини перед можливою помилкою, розвинений пізнавальний інтерес до навколишнього світу. Кожна дитина неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями.

 Місія Нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками. Ключ до успіху - розуміння труднощів дитини і спокійна батьківська впевненість в її можливостях. З такою підтримкою дитина буде відчувати себе в безпеці і легше впорається з будь-якими труднощами. 

 

ЩО РОБИТИ КОЛИ  ДИТИНА ПІДЛІТОК НЕ ЧУЄ

Правило 1. Звертаючись до дитини, говоріть менше, а не більше. У такому випадку у вас підвищується ймовірність бути зрозумілим і почутим. Чому? А тому, що дітям потрібно більше часу на осмислення того, що вони чують, перш ніж щось відповісти (у них зовсім інша швидкість переробки інформації, ніж у дорослих).

Таким чином, якщо ви задаєте своєму чаду питання або просите про що-небудь, почекайте, принаймні, п’ять секунд – дитина сприйме більше інформації і, цілком можливо, дасть адекватну відповідь. Спробуйте говорити коротко і точно, уникайте тривалих монологів. Так дитина зрозуміє, що не доведеться вислуховувати цілу лекцію. Наприклад: “Прибери, будь ласка, в шафі перед тим, як підеш гуляти”, “Зараз тобі треба вивчити фізику” і т. Д. Іноді достатньо одного слова-нагадування: “Прибирання!”, “Література!”.

Правило 2. Говоріть доброзичливо, ввічливо – як би ви хотіли, щоб говорили з вами, – і … ТИХО. Знижений, приглушений голос зазвичай застає людину зненацька, і дитина обов’язково зупиниться, щоб послухати вас. Адже недарма вчителі так успішно використовують цей прийом, щоб привернути увагу класу.

Правило 3. Будьте уважним слухачем, не відволікайтеся на сторонні справи, коли дитина вам щось розповідає. Слухайте її в два рази більше, ніж говорите. Ваше дитя, яке дорослішає, просто не зможе стати уважним слухачем, якщо йому ні у кого цьому вчитися. Переконайтеся, що самі можете служити прикладом того, що вимагаєте від своєї дитини (звертайте увагу на те, як ви слухаєте чоловіка, друзів, рідних і, звичайно ж, саму дитину).

Правило 4. Якщо ви дуже сильно роздратовані, розмову починати не варто. Ваше роздратування, агресія моментально передадуться вашій дитині, і вона вас вже не почує. Це пов’язано з тим, що однією з психологічних особливостей даного віку є емоційна нестабільність, в більшій мірі обумовлена гормональними змінами, що відбуваються в організмі дитини. Дорослі повинні бути стабільнішими в цьому плані.

Правило 5. Перш ніж щось сказати, встановіть зоровий контакт з дитиною. Переконайтесь, що вона дивиться на вас, а не в бік (якщо ні, то попросіть подивитися на вас – цей прийом працює і з дорослими, наприклад з чоловіками). Коли ви дивитеся один одному в очі – дитина у вашому розпорядженні, можна формулювати своє прохання або питання. Якщо робити так весь час, коли вам потрібна увага дитини, це привчить її слухати вас.

Правило 6. Нерідко підліткам буває складно з ходу переключити свою увагу на ваше запитання, особливо якщо вони зайняті тим, що їм дуже подобається. Мало того, дитина і справді може вас не чути (така особливість уваги в даному віці). У такому випадку можете зробити попередження – встановіть тимчасове обмеження: “Я хочу з тобою поговорити через хвилину, будь ласка, відволічись” або “Мені знадобиться твоя допомога через дві хвилини“. При цьому встановлений часовий інтервал не повинен перевищувати п’яти хвилин, інакше підліток просто забуде.

 

 

Поради учням

1. Пам'ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм - постійна зайнятість.

2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.

Пам'ятай: кожна людина - така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

4. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.

5. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм - джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам'ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.

6. Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам'ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

7. Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях своєї життєдіяльності.

8. Будь толерантною особистістю.

Толерантність (від лат. Tolerans-терплячий) - терпимість до чужих думок і вірувань.

Агресія (відлат. Aggressio-нападаю) - незаконне застосування сили однією людиною.

ЯК ЗАЙМАТИСЯ САМОРОЗВИТКОМ

1. Проявляй у всьому неухильну наполегливість.

2. Спробуй уявити які особистісні якості тобі будуть потрібні у самостійному житті. Подумай які якості ти можеш сформувати зараз, під час навчання.

3. Проаналізуй індивідуальні особливості виконання навчальних завдань.

Дай собі відповідь на такі запитання:

- для чого ти навчаєшся, які мотиви навчання?

- чи вмієш ти ставити навчальні завдання і самостійно їх вирішувати?

- як ти звично контролюєш себе?

- чи довго можеш лишатися працездатним?

- коли протягом дня працюєш продуктивніше?

- чи вмієш ти зосереджуватися на навчальних завданнях?

- яким чином ти запам’ятовуєш матеріал?

- які недоліки твоєї навчальної діяльності тобі можуть заважати?

4. Формуй і тренуй в собі якості культури розумової праці.

5. Коли берешся за будь-яку справу подумай який результат повинен отримати.

6. Старайся наперед оцінювати свої можливості.

7. Навчися своїм примхам відповідати чітко і коротко «ні».

8. Вчися не тільки виробляти свою думку, а й виказувати її.

9. Старайся самостійно виконувати завдання, що стосуються твого власного життя.

10. Не бійся помилок, просто їх треба своєчасно виправляти.

11. Чесно визнавай неправоту, пам’ятай що впертість – самозахист слабкої людини.

 

 

 

СЛОВА, ЯКИМИ ВАРТО ЗАМІНИТИ ЗВИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ

В СТОРОНУ ДИТИНИ

 

 

Спробуйте замінити звичні зауваження дитині, які використовуєте регулярно, новими словами, і зміниться все – інтонація, ваш настрій, а головне, реакція дитини! Спробуйте – це працює!

 

·         Замість роздратованого:  “Пішли швидше, скільки тебе чекати!” Скомандувати: “На старт, увага … руш! Побігли! “

·         Замість загрозливого: “Їж, інакше не отримаєш десерт” порадувати: “Після того як зникне ця крииихітна котлетка, до тебе прилетить щось смачненьке”.

·         Замість грубого: “Прибери за собою” вимовити мрійливим голосом: “От якби ти був чарівником і зміг би начарувати порядок на столі …”

·         Замість розсердженого: “Не заважай!” Сказати: “Іди, пограйся трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято”.

·         Замість незадоволеного: “Не вередуй, піратська футболка в пранні, одягай ту, яка є” примирити з неприємністю: “Дивись-но, а ось родичка твоєї піратської футболки. Давай її одягнемо!”

·         Замість риторичного: “Ляжеш ти, нарешті, спати?!” Поцікавитися: “Показати тобі хитрий спосіб укривання ковдрою?”

·         Замість злого: “По попі захотів?” Випустити пар: “Цікаво, кому це я зараз вуха відірву і шию намилю?”

·         Замість безсилого: “Щоб я ніяких “не хочу” не чула!” Несподівано закричати: “Ой, дивися, Капризка прибіг. Лови, лови його, щоб він нам настрій не псував!”

·         Замість нудного: “Скільки разів повторювати!” Сказати таємничим шепотом: “Раз-два-три, передаю секретну інформацію … Повторіть, як чутно”.

·         Замість менторського: “Руки помив?” Запропонувати: “Давай поспорим, що вода з твоїх рук потече чорна?”

 

 

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА 

  Робота психологічної служби нашої школи проектується відпоповідно до Закону України «Про освіту».

Основною метою діяльності психологічної служби є забезпечення доступності послуг у сфері практичної психології і соціальної роботи, спрямованих на збереження і укріплення здоров’я, підвищення адаптивних можливостей, створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку всіх учасників навчально–виховного процесу, посилення розвивального і виховного компонентів. Для реалізації цієї мети психологом та соціальним педагогом школи складається план роботи на рік. Він має три розділи: діагностика, корекційно–розвивальна робота, консультування, які охоплюють такі напрямки роботи:

  • робота з адаптації першокласників;
  • профілактика дезадаптації учнів при переході в середню школу;
  • психологічна просвіта;
  • профорієнтація старшокласників;
  • формування здорового способу життя;
  • робота з дітьми «групи ризику»;
  • правове виховання;
  • робота з обдарованими дітьми;
  • психологічні дослідження за запитами адміністрації, батьків, вчителів;
  • робота ПМПК;
  • методична робота.

      Особлива увага приділяється дітям, які вперше прийшли до школи. Психологічна підтримка полягає в тому, щоб допомогти кожному учневі соціалізуватися й адаптуватися до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей. Для цього психолог проводить діагностику першокласників, що включає з’ясування готовності учнів до навчання у школі та вивчення їхнього емоційного стану.

Після обстеження школярів психолог проводить цикл розвивальних занять з використанням ігротерапії, руханок, метою яких є особистісний розвиток учнів щодо самостійності, відповідальності, толерантності, самооцінки, самоусвідомлення, вміння товаришувати, спілкуватися, контролювати свої емоції, поважати й розуміти оточуючих та інших соціальних навичок.

        З батьками першокласників проводиться групова консультація. Батькам учнів, у яких у результаті діагностики, були виявлені недоліки, надається індивідуальна консультація.

       Наприкінці початкової школи починається робота з майбутніми п’ятикласниками. З’ясовується рівень готовності дітей до навчання в середній ланці. З питання адаптації п’ятикласників за планом проводиться така робота:

  • комплексна діагностика;
  • психологічна просвіта батьків;
  • корекційно – розвивальна робота з учнями;
  • педконсиліуми або педради.

       Одним із важливих напрямків психологічної служби є супровід обдарованих дітей. Вивчення розпочинається з молодших школярів на основі спостережень, спілкування з батьками та вчителями. На діагностичному етапі проводиться оцінка творчих можливостей і здібностей дитини психологом школи та педагогами. З учнями проводяться заняття на розвиток творчих та розумових здібностей.

       Значна увага приділяється формування здорового способу життя та збереженню здоров’я, попередженню негативних явищ та попередженню ВІЛ/ СНІДу серед молоді.

        Приділяється увага правовому вихованню учнів. У школі систематично ведеться робота з дітьми, які стоять на шкільному обліку. З ними проводилась відповідна робота: профілактичні бесіди, відвідування вдома, розмова з вчителями з приводу поведінки на уроках.

     Однією зі складних проблем сучасної школи є наявність правопорушень серед дітей та підлітків. На виконання плану заходів щодо реалізації Комплексної програми профілактики злочинності  та  з метою недопущення учнями негативних вчинків, пропаганди здорового способу життя в школі проводиться багатогранна системна робота з батьками та учнями школи.

        Проводиться профорієнтаційна робота.  

        

Пам’ятка для батьків

«Що та як слід забороняти дитині»

1.    Коли Ви щось забороняєте дитині, обов’язково поясніть причину заборони, поговоріть із дитиною про можливі наслідки її вчинку.

   2.    Розумно обмежуйте кількість заборон та надавайте дитині можливість активно діяти і пізнавати світ.

   3.    Заборони мають засвоюватись дитиною поступово та свідомо. Вимоги батьків мають бути узгоджені.

  4.    Уникайте узагальнених заборон типу: «Не смій більше бути таким поганим!» (а яким?), «Ніколи не роби більше так, щоб не доводилося тебе лаяти!» (а як саме не робити?). такі заборони для дітей незрозумілі.

 

  5.    Завжди пам’ятайте, що в будь-якому конфлікті як мінімум двоє учасників і що важко не тільки нам з дитиною, але і їй з нами. Адже вона слабкіша, менша, менш досвідчена.

ПРАВИЛА 10-ти ПАЛЬЦІВ!
Щоб перше слово було мудре,
Щоб друге слово було правдиве,
Щоб третє слово було справедливе,
Щоб четверте слово було щире,
Щоб п’яте слово було відважне,
Щоб шосте слово було делікатне,
Щоб сьоме слово несло втіху,
Щоб восьме слово було ласкавим,
Щоб дев’яте слово було сповнене поваги,
Щоб десяте слово було мудре.
 
Далі мовчи!

Пам'ятка батькам

У спілкуванні зі своїми дітьми:

Радійте вашому синові, доньці.

Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терпелячими.

Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».

• Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

• Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.

• Частіше хваліть дитину.

• Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

• Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

• Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).

• Не втрачайте почуття гумору.

• Грайте з дитиною в різні ігри.

• Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

• Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приво¬ду тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

• Не ставте забагато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стриб¬ків у розвитку дитини чи деякого регресу.

• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Форми та тематика роботи психологічної служби з батьками